ПРОФЕСІЯ  ВИХОВАТЕЛЯ  ДИТЯЧОГО  САДКА -

ПРОФЕСІЯ  ДЛЯ  СПРАВЖНІХ  РОМАНТИКІВ!

Коли людина, юнак або дівчина, підходять до того віку, коли настає пора визначення життєвих пріоритетів, меж і цілей, настає дуже важливий життєвий період, коли від зробленого вибору залежить все подальше життя. Зазвичай до вибору професій люди підходять дуже серйозно.

Існують тисячі професій, вони різні і, відповідно, по-різному оплачуються. Зараз дуже популярно серед молоді переступати через свої інтереси та здібності і отримувати ту освіту, яку їм доступно або яка гарантує їм подальше працевлаштування.

Але залишилися ще й ті "романтики", які крізь усі поради і заборони вміють зберегти своє справжнє покликання і призначення. Вони йдуть до своєї мети крізь численні перепони, і, врешті-решт, домагаються свого. Це щасливі люди. Вони цінують щастя інших більше свого матеріального благополуччя.

Безсумнівно, професія вихователя дитячого саду - професія для справжніх романтиків! Вона не дуже користується популярністю серед сучасної молоді. Адже праця вихователя величезна, а зарплата дуже маленька. Але давайте все ж поговоримо про тих щасливих людей, які вирішили присвятити своє життя вихованню дітей.

Є такі щасливі професії, які викликають у оточуючих людей якийсь захват. Медсестра уособлює милосердя, перша вчителька - найсвітліші спогади, а вихователька дитячого саду - доброту й увагу, другу маму.

Коли людина починає опановувати дошкільну премудрість, вона дивується, як багато потрібно для роботи з дітьми, яка непосвяченим здається зовсім простою. Справді, хто не зуміє доглянути за дитиною, нагодувати, погуляти, казку почитати, по голівці погладити?

Виявляється, цього мало. Крім знань і умінь потрібно зуміти закохувати в себе дітей. А вже потім, коли зав'яжеться "роман", починається справжня робота ...

Діти закохуються легко, але утримати їх любов надзвичайно важко: їм необхідна взаємність. Нерозділене почуття в дошкільні роки випаровується миттєво, без сліду. Любов до дітей нічим не підміниш - різницю вони вловлюють відразу ж. І найголовніше - вихователька повинна бути гідна любові, не викликати у дітей розчарування, інакше все пропало. Як важко бути у формі постійно, під поглядами діточок, які все помічають . Вони дуже спостережливі, ці дошкільнята.

І все ж це дивна професія! Робота з дітьми дає можливість людині проявити все найкраще, що в ньому закладено: і душевні якості, і здібності.

З душевними якостями зрозуміло, а от здібності ... Дуже часто ці здібності є, але не завжди в тих масштабах, щоб вийти з ними на "велику сцену": співаєш, але голос не звучний; пишеш вірші, але не такі, щоб їх можна було друкувати; вишиваєш, але не для того, щоб потім виставляти свої роботи на продаж . А в дитячому садку всі ці скромні таланти вихователь може реалізувати, адже діти - найгуманніші судді. Вони захоплюються всім, чого не вміють робити самі. Усі таланти реалізуються, всі знаходять застосування і доставляють радість не тільки вам і всім оточуючим, а в першу чергу, - дітям. Діти оцінять вірші і розповіді, малюнки і пісні, а головне - саму вашу фантазію, адже вони найбільші в світі фантазери.

Вихователь - дивовижна професія. Ще один її плюс в тому, що вона дає можливість заглянути в країну дитинства, у світ дитини. І хоч "всі ми родом з дитинства ", але ми дуже швидко забуваємо цей чарівний світ, не розуміючи навіть власних дітей. Дитячий світ набагато цікавіший, безмежніший і багатший, ніж світ дорослого. Завдання вихователя - не зруйнувати цю дитячу ілюзорність, а влитися в неї, тобто вихователь повинен розмовляти з дітьми на одній мові, розуміти їх.

Консультація 

"Ознайомлення дітей з традиціями

та побутом українського народу"

          Виховати свідомого громадянина і патріота означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру: 
- патріотичну спрямованість , громадянську відповідальність і мужність, готовність працювати для розвитку Батьківщини , захищати її, підносити її міжнародний авторитет;

- досконале знання державної мови, постійну турботу про піднесення її престижу і функціонування в усіх сферах суспільного життя і побуту;

- повану до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього, як його представника, спадкоємця та наступника;

- дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;

 - фізичну досконалість, моральну чистоту, високу художньо-естетичну культуру;

 - шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та звичаїв нашого народу.

          Щоб діти стали творцями своєї долі, необхідно, аби вони міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом життя і мислення. Адже нація – це насамперед сукупність різноманітних духовних прикмет (Ю. Липа) та природних ( біологічних, психічних), історично зумовлених ознак "тіла, душі, розуму” (К. Ушинський), тобто психології, характеру, інтелекту певної культурно-історичної спільноти людей. "Національне виховання – певний грунт у справі зиіцнення моральних сил дитини і оновлення відродженої душі народу”, - навчала С. Русова. І ще одні крилаті слова С.Русової: "Міцнішою нацією в наші часи являє себе та, якакраще інших вичерпала в своєму вихованні свої глибокі національні скарби й національній психології дала вільний розвиток”.

          Народознавство спрямоване на те, щоб діти зрозуміли і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культури, оволоділи вміннями та навичками трудової діяльності, фізичного вдосконалення. Заняття з народознавства проходять на основі різних фольклорних традицій. Буквальний переклад терміну "фольклор” – народна мудрість. Художнє відображення дійсності у словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, нерозривно пов’язаної з життям і побутом народу. У ній відбито етичні і естетичні погляди народу. Один з розділів народознавста – це побут: хата, меблі, посуд, предмети побуту . рідна оселя завжди була символом добра і надії, її незгасний вогник світився теплом маминої любові, високої людяності, одвічною сподіванкою на чисте небо над нами і світанкову тишу. Народознавство тісно пов’язане з розділами програми виховання дітей такими як "Віконечко в природу”, "Мова рідна”, "Художня праця”. Без природи життя неможливе, і виховання без неї немислиме. Про це свідчить велика кількість повчальних, сповнених глибокого змісту, прислів’їв , приказок, загадок, притч, казок, легенд про природу. Органічна паралель природа – людина проходить крізьусі види і жанри українського фольклору. Постійний контакт дитини з природою сприяє засвоєнню понять, розвитку зв’язного мовлення; пробуджує в дітей уяву, вчить логічно мислити на основі зіставлення різноманітних предметів і явищ, пізнання звязків і наслідків, користі і шкоди.

          Своє ставлення до природи люди відображали у віруваннях, традиціях, казках, побуті, ігашках, символах. Іграшки кожного народу мають свої педагогічні, художні і технічні традиції. Оригінальність і неповторність народної іграшки визначається також її національною своєрідністю вираження культури і побуту народу, що символізує її звичаєво-традиційні ознаки. Українська народна іграшка несе малятам доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом. Народна іграшка в дитячих руках є тією ниточкою, яка з’єднує людину з історією її Батьківщини. Гра з народною іграшкою є також важливим засобом національного виховання. Іграшка – один з найважливіших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Вона оригінальна і неповторна, збагачує душу і тішить серце. Вона забавляє, і допомагаєзадовольнити природну потребу дитини пізнати світ, творчо і самостійно його осмислювати.

          Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні, вони відрізняються регіональними та віковими особливостями. Відповідно до регіонів, іграшки відрізняються матеріалом, формою, візерунком, кольором та технікою виготовлення. Опішнянська іграшка :

О.Селюченко (білочки, зайчики , вовчики); Г.Пошивайло (неглазуровані маленькі свищики);М Питриш (глазуровані жовті, зелено-коричневі вершники, бички, музики, горщики); І.Білик (баранчики, левики коричневого та зеленого кольорів). Іграшки косівського майстра з Прикарпаття Ю.Іллюка (червоні зозульки з біло-зеленим розписом). На Черкащині свистунці, вершники, баранчики не глазурувалися, їх поливали чирною смолою й орнаментували біло-червоними,зеленими цятками. На Вінничині майстри виготовляли глазурований дитячий

посуд різних форм; на Житомирщині – димчастий (макітри, кулики, горщики); на Волині – гладишки , горщики-двійнята. Крім глиняної, славилася і українська дерев’яна іграшка – візочки , качечки, колисочки, сопілочки, свищики. Виробляли ще іграшки з ганчірок,

тіста та сиру. Із глибини віків пийшли до нас традиції ляльки-мотанки, шитої ляльки, яку виготовляли з різних клаптиків тканини. Упродовж століть змінювалися народні ляльки, але в них зберігалися традиційні принципи пластичного, декоративного і символічного мислення народу, його світосприймання, душа і психологія, його уявлення про життя. Лялька – символ родючості, материнства, вони хатньо-побутові

обереги (робилися ляльки з соломи, ганчірки, із зав’язаним в ній

хлібом, на зразок вузької ляльки). Обличчя ляльки долгий час не зображувалось, щоб не наврочити дитині. Саме іграшка формує

у дітей і підлітків зацікавленість до різних професій, історії рідного

краю, його народної творчості, поваги до праці, розвиває творчу уяву, фантазію, виховує трудові навички та естетичний смак.

       Ознайомлюючи дітей з історично-культурними цінностями,

побутом, народною іграшкою України, ставимо наступні завдання:

 - виховувати любов до рідного краю;

 - познайомити дітей з обладнанням та виготовленням народних

іграшок;

 - навчити розуміти і поважати традиції та історію рідного народу;

 - виховувати повагу до батьків та людей взагалі;

 - формувати бажання знати рідну мову.

          Робота з дітьми  на заняттях з  народознавства має  великий

вплив на їх  всебічний розвиток і виховання. За допомогою

використання в роботі різних методів і прийомів діти стають біль спостережливішими, самостійнішими, виявляють інтерес до оточуючого, бережливе ставлення до природи, вміють себе зайняти. Розширюється світогляд дітей завдяки ознайомленню їх з народними звичаями і розглядання картин, предметів побуту, народних іграшок. Художня праця, виготовлення іграшок, знайомство з фольклором сприяють розвитку естетичного смаку, координації рухів, розвитку дрібної

моторики рук, розумового розвитку, розвитку зв’язного мовлення.

КОНСУЛЬТАЦІЯ

«Режимні моменти в дитячому саду: підйом дітей після сну»

Завдання:

• розвиток емоційної чуйності, прагнення спілкуватися з однолітками і дорослими;
• пробудження дітей під музику;
• зміцнення здоров'я, профілактика простудних захворювань та плоскостопості; розвиток фізичних навичок;
• розвиток комунікативно-мовленнєвого спілкування через ігрову діяльність і читання віршів;
• соціалізація дітей через розглядання і називання елементів одягу.

Ход режимного моменту:

Включається тиха музика, під яку поступово прокидаються діти, проводиться гімнастика:

Добрий день!

Скоріше прокинься

Сонцю ширше посміхнися. (потягнутися в ліжках, посміхнутися)

Очі відкриваються,

Вії піднімаються.

Діти прокидаються

Один одному посміхаються.

Виконується масаж обличчя в ігровій формі:

Теплий вітер гладить особи,

Ліс шумить густим листям.

Дуб нам хоче вклонитися,

Клен киває головою.
А кучерява берізка

Проводжає всіх хлопців.
До побачення ліс зелений,

Ми йдемо в дитячий сад.

Ще раз солодко потяглася.

Зістрибнули з кроваточки

І наділи тапочки.

Діти спускаються з ліжок, проводиться зорова гімнастика:

Ослик ходить обирає,

Що спочатку з'їсти не знає.

Нагорі дозріла вишня,

А внизу росте кропива.

Зліва - буряк, праворуч - бруква,

Зліва - гарбуз, праворуч - журавлина,

Знизу - свіжа трава,

Зверху-соковита бадилля.

Вибрати нічого не зміг

І без сил на землю ліг.

Проводиться профілактика порушень постави. Гра «Морська».

Діти шикуються в шеренгу і чекають команди.

По команді «Море!» - діти відступають назад, по команді «Берег!» - роблять крок вперед, по команді «Парус!» - піднімають руки.

Діти переходять на масажні доріжки (профілактика плоскостопості):

Раз, два, три і точно в раз

На килимок нам потрібно потрапити.

Цей килимок незвичайний,

Гудзиковий, симпотичный.

Потопчіться, походіть

І трошки пробіжіть.

Тепер підемо по підлозі

На шкарпетках, на п'ятах,

А потім навприсядки.

Гра «Ведмідь» з погладжуваннями, з поплескуваннями:

Мишко по лісі гуляв,

Довго, довго він шукав,

Мишко діточок шукав,

Сів на травичку, задрімав.

Потім «ведмідь» сідає в протилежному кінці кімнати на стілець і дрімає.

Дорослий і діти кажуть:

Стали діточки танцювати,

Мишко, Мишко, вставай,

Стали ніжками стукати.

Наших діток доганяй.

На останньому слові діти біжать в інший кінець кімнати і сідають там навпочіпки.

Раз, два, три - лови!

Діти стають на одній стороні кімнати. Вони кажуть: «Раз, два, три - лови!» - і біжать до протилежної стіни кімнати.

Під час одягання проводиться дидактична гра «Чиї речі?»:

- Це чия футболка? Як тебе звуть? - Вероніка. Значить, кофта Вероніки.

- Це чиї шорти?

- Це чиє взуття?

КОНСУЛЬТАЦІЯ

"ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ МІНІ-МУЗЕЮ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ"

(в формі презентації)

    Що таке міні-музеї у дитячих садках? Яка їхня роль в особистісному розвитку дитини? На ці питання знаходимо відповіді у листі Міністерства освіти і науки України. У ньому відомство підтримує розвиток музейної педагогіки та ініціативу відкриття міні-музеїв у вітчизняних ДНЗ. У листі від 03.02.2014 № 1/9-83 Міністерство освіти і науки України висловило підтримку популярному напряму навчально-виховної діяльності — музейній педагогіці. Як зазначено у документі, успішний досвід багатьох навчальних закладів України свідчить про те, що засоби музейної педагогіки містять великий потенціал для особистісного розвитку дітей дошкільного віку. У міністерстві переконані, що створення міні-музеїв у дитячих садках забезпечить умови, необхідні для безпосереднього залучення дітей до світу мистецтва. «Міні-музеї — це осередки, що оформлені відповідно до певної теми і можуть містити, окрім «музейних експонатів», дитячі роботи, створені малюками до і після відвідування класичних музеїв», — йдеться у листі. МОН пропонує вивчити кращий досвід музеїв, створених у дошкільних навчальних закладах, та розпочати його впровадження у навчально-виховний процес. Докладніше про особливості експозиції міні-музею та прийоми організації самостійної пізнавальної діяльності дошкільників у ньому читайте на сторінках серпневого числа журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу».

Слайд 2

ЩО ТАКЕ МІНІ-МУЗЕЙ?

Міні-музеї в дитячому садку – це особливий розвивальний простір, створений з метою долучення дитини до світу мистецтва, розширення її культурного й національного світогляду, формування життєвої компетентності.  - Завдання міні-музею – продемонструвати об’єкт з різних сторін, відобразити його взаємозв’язки з іншими об’єктами.

Слайд 3

ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ МІНІ-МУЗЕЮ:

- Наочність                                                                                                          

- Доступність                                                                                                        

- Динамічність                                                                                                   

 - Змістовність                                                                                                       

- Обов’язкове поєднання предметного світу музею з програмою, орієнтованою на прояв активності дітей.                                                                                  

- Послідовність ознайомлення дітей з музейними колекціями.                           

- Гуманізм ( експонати повинні викликати дбайливе ставлення до природи, речей).                                                                                                                 - Заохочення дитячих питань і фантазій при сприйнятті.                                   

- Активність дітей у засвоєнні музейної спадщини, яка проявляється на рівні практичної діяльності як відображення отриманих знань і вражень у продуктах власної творчості, у продуктивній діяльності    (малюванні, ліпленні тощо).                                                                                                                

- Рухливість структури занять – екскурсій ( чіткий сценарій, але можливість імпровізації).                                  

Слайд 4

ЗАВДАННЯ МІНІ – МУЗЕЮ:

- Формувати в дошкільників поняття «музей», знайомити з роллю музеїв у нашому житті.                                                                                                      

- Збагачувати та постійно оновлювати предметно – розвивальне середовище в ДНЗ.                                                                                                                  - Використовувати при ознайомленні з певною темою широкого спектру різних форм роботи.                                                                                                      

- Розвивати пізнавальні інтереси дітей.                                                              

- Формувати проектно-дослідницькі вміння дошкільників.                                            

- Залучати вихованців до самостійної пошукової діяльності.                                                                    

  - Формувати активну життєву позицію.

Слайд 5

СТВОРЕННЯ МІНІ – МУЗЕЮ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДЕКІЛЬКОХ ЕТАПІВ:

1 етап. Постановка цілей і завдань.                                                                    

2 етап. Вибір приміщення або місця.                                                                   

3 етап. Збір експонатів і реєстрація їх у каталозі.                                               

4 етап. Оформлення міні-музею, яке вимагає дотримання низки умов:             

- оформлення кімнати ( куточка) з урахуванням естетичних норм;                    

- дотримання правил безпеки, гігієнічних норм.

5 етап. Розробка тематики і змісту екскурсій і занять для ознайомлення дітей з експонатами.                                                                                                     

6 етап. Розробка перспективно – тематичного плану роботи, в якому передбачалися не тільки заняття з дітьми, але і заходи для батьків, а також конкурси та виставки, матеріали для проведення анкетування, діагностики.     

7 етап. Вибір екскурсоводів. Ними можуть бути педагоги, старші дошкільнята або батьки.                                                                                                          

8 етап. Відкриття міні-музею із запрошенням дітей та їх батьків.

Слайд 6

ОСОБЛИВОСТІ МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ МІНІ - МУЗЕЇВ

- Використати горизонтальні поверхні: полиці шаф, кутки, підставки, столи тощо.                                                                                                                   - Використати вертикальні поверхні: настінні полиці, ширми, стенди; сухі гілки тощо.                                                                                                           - Комбіновано використати горизонтальні та вертикальні поверхні.

Слайд 7

ТЕМАТИКА МІНІ -МУЗЕЇВ

• «Хліба»                                                                                                          
• «Українських рушників»                                                                                 
• «Дерев’яної іграшки»                                                                                     
• «Картинної галереї»                                                                                       
• «Народно – прикладного мистецтва»                                                                
• «Писанки»                                                                                                      
• «Ляльки»                                                                                                         
• «Посуду»

Слайд 8

 ЯКІ  ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ МОЖНА ОРГАНІЗУВАТИ В МІНІ – МУЗЕЇ?

- Екскурсії ( проводить вихователь чи підготовлені діти);                                   

- бесіди–п’ятихвилинки;                                                                                     

- фрагменти  заняття;                                                                                          

- вранішній  прийом;                                                                                            

- дискусії;                                                                                                           

- ігри: лото, бродилки, різнокольорові наліпки, кільця Луллія, скринька відчуттів та інше.

Слайд 9

ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ЗМІСТУ НЕОБХІДНО:

1. Заздалегідь підібрати різноманітні музейні експонати та їх кількість. Наприклад: для проведення виїзної експозиції «музейної скриньки» може знадобитися кілька предметів одного призначення (скалочки, розписні ложки, свищики тощо).   

2. Визначаючи тематику експозиції, дотримуватися  правила «поступової зміни»: щось для дітей залишається знайомим, а щось нове вноситься поетапно.

3. Якщо на початковому етапі немає різноманітності матеріалу – ні в якому разі не виставляйте його весь. Головне завдання музею в ДНЗ - постійно підтримувати до нього живий інтерес вихованців і не допускати нудної одноманітності.

4. Обов’язково вибудовувати перспективу роботи музею. Не треба гнатися за активним оновленням матеріалів. Окремі теми і експонати будуть присутні у вашому музеї з певною циклічністю.

Слайд 10

СХЕМА ОПИСУ ЕКСПОНАТІВ В КАТАЛОЗІ

- Малюнок експонату: Назва (вказуються побутові, наукові, народні назви).

- Де зібраний: (вказується місце збору, його особливості, середа: водна (росте у воді), наземно-повітряна (літає), наземна, ґрунтова).

• Ким зібраний: (Прізвище, ім’я, по-батькові «дарувальника». Можна виділити сімейні експонати.

• Малюнок експонату: Назва (вказуються наукові, побутові, народні назви. Можна вказати не тільки прізвище родини, але й імена дорослих і дітей).

• Коротка інформація про експонати: (Де зустрічається, чому має таку назву, особливості: наприклад, листя, квітки, плоди рослин; колір, форма каменів; як використовується людиною; проблеми охорони; зв’язку з іншими компонентами природи – наприклад, хто живиться цією рослиною, твариною, з яких рослин зроблено гніздо).                                                                           

• Як використовується в роботі з дітьми: (при вивченні будь – яких блоків програми використовується експонат; на що звернути увагу при роботі з дітьми; які види діяльності можна використовувати (експериментування, малювання, моделювання).

- Додаткова література для педагогів; література для дітей.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гаврилова І. Музейні подорожі у минуле // Дошкільне виховання. – 2006. - № 8. – С. 14-15.

2. Музей в дошкільному навчальному закладі: з досвіду роботи школи-дитяччого садка імені Софії Русової / упор. Т.Вороніна // К.: Шк. Світ. – 2011. – 128с.

3. https://www.pedrada.com.ua/news/1877-vidkrittja-mini-muzeyiv-dnz

Тайм-менеджмент —це здатність ефективно контролювати і керувати своїм особистим часом, яка полягає в умінні відсортовувати важливі і першорядні справи від не надто нагальних справ. І як тільки людина починає застосовувати цю здатність у своєму житті, у неї відразу зникає вся суєта в справах.

Більшість людей все частіше помічають той факт, що завантаження особистими справами і роботою настільки велика, що вони просто не знають, як все встигнути. Від такого завантаження і вічної нестачі часу у людини з’являється поганий настрій, млявість, дискомфорт і відсутність бажання що-небудь робити. Щоб цього не сталося, потрібно просто зробити одну важливу річ – зайнятися тайм-менеджментом або по-простому — навчитися грамотно планувати свій час.

Стосовно робочого дня. Заведіть щоденник, у якому чітко відзначайте, що треба зробити в конкретний час дня. Якщо Ви знаєте, скільки хвилин або годин Вам знадобиться для виконання тієї або іншої роботи, заздалегідь вкажіть це в ньому.

Принципово важливо складати план дня письмово. Таким чином, ви фіксуєте важливі для себе справи, виконання яких ви самі ж і контролюєте. Від планів, намічених у "голові", люди зазвичай легко відмовляються, якщо виникає хоч щонайменші перешкоди до їх реалізації.

Не дивлячись ні на який поспіх, розпочинайте робочий день з систематичного обдумування впродовж 10-15 хвилин про день, що настав.

Перевірте перед початком роботи, чи усі завдання попереднього дня виконані. Це дасть вам можливість перевірити, з одного боку, наскільки реалістичні плани були складені, а з іншого – чи можете ви доводити до кінця намічене. План даватиме віддачу тільки тоді, коли він виконується.

 Алгоритм щоденного планування

1. Знайте свої пріоритети.

Перш ніж планувати свій час, вам необхідно побудувати чітку картину того, що необхідно виконати в першу чергу, що залишити на потім або відстрочити. Ви повинні визначити пріоритети, сформулювати цілі.
 

2. Складіть розклад для вирішення своїх завдань.

Чи контролюєте ви те, як проводите свій час. Вам необхідно переконатися, що ви витрачаєте свій час відповідно до своїх пріоритетів і переваг. Зробіть розклад вашого часу для завершення своїх дій. Визначте дні, в які ви заповнюєте документацію, в які проводите виховні години, в які перевіряєте контрольні чи зустрічаєтесь з батьками учнів.

3. Організовуйте свій робочий стіл.

Безлад на вашому робочому столі може пригнічувати вас, він відволікає вас від виконання завдань, а також займає у вас час на пошук необхідних паперів. У кінці кожного дня знаходите хоч би п'ять хвилин на організацію вашого робочого столу. Адже порядок на столі – порядок в голові.

4. Марна витрата часу.

Багато хто з нас занадто вимогливо ставиться до свого часу. Навчіться ставити досяжні терміни, переглядайте свій поточний список дій, перш ніж приймати нові завдання. Дайте собі більше часу на здійснення дій, чим, як ви думаєте, це займе. При необхідності скажіть "ні". Пам'ятайте, що люди вважали за краще б почути, що ви не можете зробити щось, особливо якщо ви не упевнені, що зможете зробити усе вчасно. Просто скажіть "ні", цим ви дасте можливість людям знайти інший спосіб рішення своїх задач.

5. П'ятниця – відмінний день для підведення підсумків.

Визначте 30 хвилин у вашому розкладі для ведення з тижневого огляду, підбиття підсумків діяльності.

Аналіз Матриці Ейзенхауера показав, що люди, які досягають успіху, уникають справ з квадрантів 3 і 4.
 

Матриця Ейзенхауера

Планування часу можливе. Сподіваюся, що ці рекомендації допоможуть Вам наповнити життя яскравими моментами, і Ви не дозволите, щоб час управляв Вами.